Про клонів, подвійну мораль та наукові відкриття
Все швидше і швидше, все вище і вище – наче гойдалка розкачується людська цивілізація. Ми ледве встигаємо звикнути до однієї новинки, як науковці підкидають іншу – ще карколомнішу і фантастичнішу. Розвиток – унікальна характеристика людини, яка штовхає її до незвіданого, невивченого і нествореного. Людський мозок все швидше долає відстань між попереднім і наступним відкриттям, і чим вища ця швидкість, тим менше часу залишається, щоб озирнутися навколо і побачити, як це впливає на життя людей. А дарма. Зрештою, занадто сильно розкачана гойдалка може перевернутися.
Читаючи медійні повідомлення, часом і не знаєш, кому вірити – заголовки рясніють попередженнями про тисячі клонів, які вже “розбіглися межи людьми”... Клонування людини настільки увійшло у наше повсякдення, що важко навіть повірити, що клонована людина і дотепер лишається фантастичною конструкцією.
Здавалося б, ну, що може бути легше? Беремо клітинне ядро зі спадковою інформацією зі звичайної людської клітини і поміщаємо у людську ж яйцеклітину, з якої вже видалили попереднє небажане ядро. Головне, щоб перенесене ядро було з клітини саме тієї особи, клон (точно відтворена копія) якої нас цікавить. Потім активізуємо яйцеклітину, імплантуємо її в материнський організм і чекаємо дев’ять місяців. Втім, ця “проста” процедура у вчених вдається поки що лише на тваринах - на одній з кількох сотень.
Ідеї клонування з’являлися не в одному геніальному мозку. Левова частка минулого століття пройшла під знаком невдалих експериментів з клітинами.
Розпочалося все з амфібій, зрештою ними і завершили – людство і до тепер не здатне їх клонувати. Довелося обрати інший об’єкт для експериментів. Вченим знадобилася величезна кількість мишей та кроликів, аби у 1986 році науковець з англійського Інституту фізіології тварин Кембриджа Стін Віладсен опублікував результати клонування овець шляхом пересадки ядер. Далі – пішло-поїхало. От тепер навіть клонована вівця Доллі не створює жодної сенсації.
Наче й немає проблем - нехай вчені продовжують свої експерименти, і невдовзі світ зарясніє Елвісами Преслі та принцесами Діанами, і добре буде, якщо не Сталіними з Гітлерами... Але тут піднімають голови мільйони противників неможливого поки що клонування людини. На їх боці і церква. У цьому питанні навіть католики та православні єдині – не можна перетворювати людину на сировину, на матеріал для експериментів, адже навіть ембріон у пробірці має безсмертну душу. Отож, церква відкидає не лише клонування людини як такої, але й відтворення зародків, щоб отримати такі потрібні людству стовбурові клітини, які у великій кількості містяться у плаценті й у самих ембріонах. З цих диво-клітин можна виростити будь-які за функціональним призначенням тканини людського організму і вирішити проблему, яка все гостріше заявляє про себе у всьому світі – брак донорських органів та тканин.
Втім, самі науковці окремо розглядають так зване “терапевтичне клонування” та клонування людини в цілому, як індивідуума. Критикують здебільшого останнє. У 2005 році ООН закликала країни-члени організації ухвалити закони, які б забороняли всі форми клонування людини, оскільки вони суперечать гідності людини і спрямовані проти захисту людського життя. На разі у більшості країн діє мораторій на створення людських клонів.
Проте навіть гіпотетична можливість подальшого розвитку технології клонування поставило людство перед зовсім не науковим, а моральним вибором. Подібна проблема з’явилася не вперше. Кілька тисячоліть людина намагається вирішити іншу моральну дилему: аборт – це навмисне вбивство чи право жінки обирати своє майбутнє. Тепер до неї додалася ще одна, але складніша.
Будь-яке найкраще наукове відкриття легко можна перетворити на нищівну зброю, і в цьому людині немає рівних. Яка доля чекає клонування? Це, власне, залежить не від науковців, а від нас з вами. Їхня справа – розвивати науку, і вони з нею справляються. А от решта людей не встигають за науковим прогресом. Світ навколо нас змінюється з шаленою швидкістю, а людський мозок, світогляд, зрештою, психіка – набагато інертніші. Проникаючи у таємниці Всесвіту, ми беремо на себе відповідальність за ці знання, хоча насправді ми до такого тягаря не готові. Ми ще не стали достатньо моральними для цього, і невідомо, коли станемо. А дорости до цього можна лише еволюційно, будь-яке насадження зависоких для нас цінностей ззовні наштовхнеться на рішучий опір. Як у “Годині бика” Івана Єфремова: жителі планети Торманс, які до болю нагадували нас з вами, роздерли на шматочки вихідців з Землі майбутнього – занадто вони були “правильними” та “іншими”.
І хоча формально клонування людини заборонене, важко позбутися відчуття, що ці дослідження тривають і далі. Це як з ядерною бомбою: усі знають, що це погано, але не можуть зупинитися – раптом сусідня країна зуміє це зробити першою. Адже опинитися на периферії науки у двадцять першому столітті – це втратити будь-який вплив на світовий розвиток.
Найбільше, звичайно, непокоїть традиційно споживацьке ставлення до таких проблем. Якщо проаналізувати зміну ставлення до абортів у різних країнах, то вимальовується цікава тенденція. Як тільки кількість населення починала “перевищувати” можливості суспільства, аборти визнавалися допустимим злом. Лишень державі не вистачало воїнів чи робочої сили – і аборти ставали страшним злочином. А мільйони скалічених доль і втрачених життів через нелегальні переривання вагітностей завжди були лише “одним з багатьох аргументів”, який виходив на перший план тільки тоді, коли це узгоджувалося з чинною політикою. Цього разу в руки людству може потрапити набагато потужніша технологія.
І все ж це лише технологія. Як її використати залежатиме лише від нас, і, заради банального “світлого майбутнього всього людства” – нехай ця технологія потрапить до наших рук якомога пізніше, можливо, ми встигнемо дорости до її рівня ментально.
Коментар спеціаліста
Геннадій Михайлович Бутенко,
науковий керівник Інституту геронтології:
Клонування людини як індивідуума – злочин. Інша справа – терапевтичне клонування, але ї тут виникають сумніви. У людини, слава Богу, не виходить клонувати людину як індивідуума. На сьогодні це невиправдано навіть з економічної точки зору, ефективність клонування дуже низька – 1 випадок зі ста, а кожна така яйцеклітина коштує дві тисячі доларів. Можливо, якийсь багатій і може собі це дозволити... Поки існують старі можливості продовження роду, клонування буде незаконним та неморальним.
Будь-яка справа в “умілих” руках може слугувати аморальному. Якщо є установка на аморальність, то, щоб не придумували, все можна використати для завдавання шкоди. Так було з усіма відкриттями. Для лікування людей здійснили геніальні відкриття в біології, але знайшлися ті, хто зробив з них зброю. Людина здатна все перетворити на зброю.
Поняття моральності та аморальності не мають відношення до науки, наука займається вивченням закономірностей і зв’язків. А от як використовувати наукові досягнення – це вже від людей залежить, від їх світогляду.
