неділя, 30 серпня 2009 р.

У тебе лишилося 11 днів:(

Перевір себе у списку виборців, інакше - ТВІЙ голос ВКРАДУТЬ!!!

неділя, 6 квітня 2008 р.

Ворог біля воріт

Пласкі безликі літери на коробці – “куріння може викликати захворювання на рак”. Черговий самогубця їх байдуже ігнорує і запалює ще одну цигарку. Хоч бийтесь головою об стінку, але ви нікому нічого не доведете, доки ці безликі літери не набудуть рис близьких людей, і тоді слово “рак” перестане бути далеким.

У цьому вже є навіть щось буденне: назви найстрашніших хвороб давно стали звичними в Україні, занадто часто в нашій країні діагностують туберкульоз чи рак; від них застерігають і попереджують, ними лякають, але все марно. Ми вже загартовані, нас нічим не проймеш.
Допоки самі вчені плутаються у численних теоріях появи раку, людство змушене самостійно шукати, як захистити себе від небезпечної патології. І якщо заглибитися в пошуки канцерогенів, речовин, які різною мірою сприяють появі ракових пухлин, то виявиться, що деякі з них набагато ближчі до нас, аніж ми уявляли. А деякі – не такі страшні, як ми звикли думати. Канцерогени, наприклад, зовсім не завжди результат діяльності людини.

Канцерогени, які нам подарувала природа
Канцерогенні властивості мають речовини, які абсолютно природно входять до складу улюблених нами продуктів. Ось, наприклад, чай, кава та какао. Усі три містять дубільні речовини, а дубільна кислота викликає пухлини печінки у експериментальних тварин та може бути пов’язана з виникненням раку стравоходу у людей.
Саговникові рослини – важливий харчовий ресурс у тропічних регіонах. Людина використовує ці рослини як декоративні, деякі з них мають плоди, з яких виготовляють поширений продукт – саго. Втім, цей самий саговник містить циказин та близькі до нього речовини, які у щурів спричиняють пухлини печінки та нирок.
Ще один збудник раку печінки у щурів, знайшли у чаї з сасафрасу або американського лавру, у кориці, какао, мускатному горіху та деяких інших спеціях та травах.
Канцерогенну дію чорного перцю виявили на лабораторних мишах – в ньому є речовини, які можуть нітруватися (реагувати з речовинами, що містять азот) до потужних канцерогенів.
А приготовлене м’ясо та запечена риба містять гетероциклічні аміни, їх пов’язують з раком шлунку та деякими іншими видами цієї хвороби.
Деякі дослідники стверджують, що людство занадто захопилось зменшенням залишків пестицидів у їжі, як можливого канцерогенного фактору, ігноруючи інші. Наскільки природні рослинні та тваринні канцерогени впливають на ризик раку? Відповідь і до тепер залишається неоднозначною, але за даними Національної Американської Дослідницької Ради вживання занадто калорійної їжі несе більшу канцерогенну загрозу, аніж природні та штучні канцерогени у цій же їжі.

Канцероген як творіння наших рук
Серед інших колосів канцерогенності – іонізуюче випромінювання, але може виявитися, що і цей колос має глиняні ноги.
Основним джерелом іонізуючого випромінювання є природній радіаційний фон, а от всі штучні джерела радіації створюють порівняно малу дію.
Джерело іонізуючого випромінювання для людини і його світова середньорічна доза (міліізіверт): природній фон - 2,4; діагностичні медичні обстеження - 0,3; випробування ядерної зброї в атмосфері - 0,005; інцидент в Чорнобилі - 0,002; продукція ядерної промисловості - 0,001.
Не слід сприймати результати цього дослідження як заклик не опікуватися проблемами екології, але навіть у ситуації з Чорнобилем, вплив аварії на частоту появи раку у дорослих не вивчено і не доведено остаточно. Водночас поряд з нами є інші майже стовідсоткові канцерогени, до яких ми вже настільки звикли, що не звертаємо уваги. За даними Міжнародної агенції з вивчення раку, структури, що з 65-го року діє при Всесвітній організації охорони здоров’я, куріння належить до групи абсолютних канцерогенів – групи №1. І його жертвами ми стаємо набагато частіше, ніж жертвами Чорнобиля.
Куріння займає почесне перше місце серед причин хронічних захворювань, понад 90% усіх випадків раку легень у чоловіків та 78% у жінок – пов’язані з палінням. Більш як 40% всіх захворювань раком гортані, ротової порожнини, стравоходу, сечового міхура також асоціюють з курінням, загалом ця буденна звичка спричиняє 30% всіх онкологічних хвороб.
Зрештою палити чи ні – це самостійний вибір кожної людини. Але свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої. І мене, як людину, яка не палить, найбільше лякає небезпека пасивного куріння. Наприклад, ризик появи раку легень у дружин, що не палять самі, але чиї чоловіки палять, на 20-30% вища за тих, хто не має цього фактору ризику.
Ми вишукуємо канцерогени в етикетках продуктів і у нових косметичних виробах, виїжджаємо відпочивати подалі від загазованих міст та уражених Чорнобилем територій, але:
* нам ліньки займатися спортом (сидячий спосіб життя пов’язують з раком молочної залози, матки та передміхурової залози, а підвищена фізична активність зменшує ризик раку товстої кишки на 60%);
* ми не відмовляємося від чарочки міцненького (у жінок, що вживають алкоголь, ризик раку молочної залози на 30% більше, аніж в тих, що не п’ють, встановлена також залежність пухлин інших органів від доз алкоголю);
* ми з задоволенням їмо калорійну їжу, якщо вона, звичайно, не містить канцерогенів (ожиріння є другою після паління найважливішою причиною смертності не лише від онкозахворювань, але й від цукрового діабету та серцево-судинних хвороб).
Так і виходить, що ми старанно оминаємо одні загрози, не помічаючи інші – набагато серйозніші, але і набагато буденніші. Адже легше відмовитися від продукту, який начебто містить канцероген, аніж змінити свій усталений, хоч і шкідливий, спосіб життя.

Статистичні дані наведені за матеріалом “Онкологические заболевания: факторы риска и профилактика рака” (http://www.spruce.ru/internal/oncology/prophylaxis_01.html)

понеділок, 10 березня 2008 р.

Грип: познущаємось з інших, а потім повторимо їх помилки:)

Аналіз

Новина, звичайно, написана майстерно, але мало зрозуміло, особливо під кінець. Формат – стандартний для українських Інтернет-видань: заголовок, лід, посилання, а далі виклад новини. Втім, заголовок тут традиційний саме для “Української правди” – привертає увагу і майже не відповідає змісту наступного тексту. Чому автор переконаний, що грип “йде”, не дуже ясно. З перших же речень стає відомо, що грип вже фіксують, і очікується активізація його та гострих респіраторних інфекцій, а отже, грип, як мінімум, вже прийшов.
З лексикою автор себе не обмежував: чим більше складних слів, тим краще. Ось кілька слів, які точно можна було замінити питомо українськими відповідниками : “інтенсифікація”, “штам вірусу грипу”, а деякі можна було пояснити простішими словами, наприклад “вірус парагрипу, адено- і респіраторно-синцитиальний”.
Крім того, українській мові пасивні звороти не притаманні, вони важко сприймаються і за рідкісними винятками їх легко можна перефразувати у стрункіші активні конструкції. У цій новині автор відверто захопився пасивними зворотами.




Епідемія грипу ще попереду?
(альтернативний виклад новини)

Минулого тижня рівень захворювання українців на грип та гострі інфекції дихальних шляхів (ГРВІ) не перевищив епідемічний поріг, а отже поки що, принаймні офіційно, епідемії в Україні немає. Але українці хворітимуть більше, - прогнозує Міністерство охорони здоровя. Адже завершилися канікули та вихідні, і люди повертаються до навчання та роботи, збільшуючи ризик поширення інфекцій.

Про це в понеділок повідомила агенція "Інтерфакс-Україна" з посиланням на прес-службу Мінздоров'я.

За даними Міністерства, у 10-ти контрольних, для епідеміологів, містах, рівень захворюваності, порівняно з попереднім тижнем, зріс у півтора рази, втім, для досягнення епідемічного порогу цього не досить.

За тиждень у країні занедужали майже 37 тисяч людей, трохи менше половини з них – діти, кількасот людей потрапили до лікарень, майже всі - діти.

Втім, медики повідомляють, що поки в Україні вірус грипу не виявили. Дотепер ГРВІ викликали віруси не грипозного походження, тоді як в разі епідемії до сімдесяти відсотків гострих респіраторних інфекцій викликають саме віруси грипу.

субота, 16 лютого 2008 р.

“Людині це, слава Богу, не вдається...”


Про клонів, подвійну мораль та наукові відкриття
Все швидше і швидше, все вище і вище – наче гойдалка розкачується людська цивілізація. Ми ледве встигаємо звикнути до однієї новинки, як науковці підкидають іншу – ще карколомнішу і фантастичнішу. Розвиток – унікальна характеристика людини, яка штовхає її до незвіданого, невивченого і нествореного. Людський мозок все швидше долає відстань між попереднім і наступним відкриттям, і чим вища ця швидкість, тим менше часу залишається, щоб озирнутися навколо і побачити, як це впливає на життя людей. А дарма. Зрештою, занадто сильно розкачана гойдалка може перевернутися.
Читаючи медійні повідомлення, часом і не знаєш, кому вірити – заголовки рясніють попередженнями про тисячі клонів, які вже “розбіглися межи людьми”... Клонування людини настільки увійшло у наше повсякдення, що важко навіть повірити, що клонована людина і дотепер лишається фантастичною конструкцією.
Здавалося б, ну, що може бути легше? Беремо клітинне ядро зі спадковою інформацією зі звичайної людської клітини і поміщаємо у людську ж яйцеклітину, з якої вже видалили попереднє небажане ядро. Головне, щоб перенесене ядро було з клітини саме тієї особи, клон (точно відтворена копія) якої нас цікавить. Потім активізуємо яйцеклітину, імплантуємо її в материнський організм і чекаємо дев’ять місяців. Втім, ця “проста” процедура у вчених вдається поки що лише на тваринах - на одній з кількох сотень.
Ідеї клонування з’являлися не в одному геніальному мозку. Левова частка минулого століття пройшла під знаком невдалих експериментів з клітинами.
Розпочалося все з амфібій, зрештою ними і завершили – людство і до тепер не здатне їх клонувати. Довелося обрати інший об’єкт для експериментів. Вченим знадобилася величезна кількість мишей та кроликів, аби у 1986 році науковець з англійського Інституту фізіології тварин Кембриджа Стін Віладсен опублікував результати клонування овець шляхом пересадки ядер. Далі – пішло-поїхало. От тепер навіть клонована вівця Доллі не створює жодної сенсації.
Наче й немає проблем - нехай вчені продовжують свої експерименти, і невдовзі світ зарясніє Елвісами Преслі та принцесами Діанами, і добре буде, якщо не Сталіними з Гітлерами... Але тут піднімають голови мільйони противників неможливого поки що клонування людини. На їх боці і церква. У цьому питанні навіть католики та православні єдині – не можна перетворювати людину на сировину, на матеріал для експериментів, адже навіть ембріон у пробірці має безсмертну душу. Отож, церква відкидає не лише клонування людини як такої, але й відтворення зародків, щоб отримати такі потрібні людству стовбурові клітини, які у великій кількості містяться у плаценті й у самих ембріонах. З цих диво-клітин можна виростити будь-які за функціональним призначенням тканини людського організму і вирішити проблему, яка все гостріше заявляє про себе у всьому світі – брак донорських органів та тканин.
Втім, самі науковці окремо розглядають так зване “терапевтичне клонування” та клонування людини в цілому, як індивідуума. Критикують здебільшого останнє. У 2005 році ООН закликала країни-члени організації ухвалити закони, які б забороняли всі форми клонування людини, оскільки вони суперечать гідності людини і спрямовані проти захисту людського життя. На разі у більшості країн діє мораторій на створення людських клонів.
Проте навіть гіпотетична можливість подальшого розвитку технології клонування поставило людство перед зовсім не науковим, а моральним вибором. Подібна проблема з’явилася не вперше. Кілька тисячоліть людина намагається вирішити іншу моральну дилему: аборт – це навмисне вбивство чи право жінки обирати своє майбутнє. Тепер до неї додалася ще одна, але складніша.
Будь-яке найкраще наукове відкриття легко можна перетворити на нищівну зброю, і в цьому людині немає рівних. Яка доля чекає клонування? Це, власне, залежить не від науковців, а від нас з вами. Їхня справа – розвивати науку, і вони з нею справляються. А от решта людей не встигають за науковим прогресом. Світ навколо нас змінюється з шаленою швидкістю, а людський мозок, світогляд, зрештою, психіка – набагато інертніші. Проникаючи у таємниці Всесвіту, ми беремо на себе відповідальність за ці знання, хоча насправді ми до такого тягаря не готові. Ми ще не стали достатньо моральними для цього, і невідомо, коли станемо. А дорости до цього можна лише еволюційно, будь-яке насадження зависоких для нас цінностей ззовні наштовхнеться на рішучий опір. Як у “Годині бика” Івана Єфремова: жителі планети Торманс, які до болю нагадували нас з вами, роздерли на шматочки вихідців з Землі майбутнього – занадто вони були “правильними” та “іншими”.
І хоча формально клонування людини заборонене, важко позбутися відчуття, що ці дослідження тривають і далі. Це як з ядерною бомбою: усі знають, що це погано, але не можуть зупинитися – раптом сусідня країна зуміє це зробити першою. Адже опинитися на периферії науки у двадцять першому столітті – це втратити будь-який вплив на світовий розвиток.
Найбільше, звичайно, непокоїть традиційно споживацьке ставлення до таких проблем. Якщо проаналізувати зміну ставлення до абортів у різних країнах, то вимальовується цікава тенденція. Як тільки кількість населення починала “перевищувати” можливості суспільства, аборти визнавалися допустимим злом. Лишень державі не вистачало воїнів чи робочої сили – і аборти ставали страшним злочином. А мільйони скалічених доль і втрачених життів через нелегальні переривання вагітностей завжди були лише “одним з багатьох аргументів”, який виходив на перший план тільки тоді, коли це узгоджувалося з чинною політикою. Цього разу в руки людству може потрапити набагато потужніша технологія.
І все ж це лише технологія. Як її використати залежатиме лише від нас, і, заради банального “світлого майбутнього всього людства” – нехай ця технологія потрапить до наших рук якомога пізніше, можливо, ми встигнемо дорости до її рівня ментально.

Коментар спеціаліста

Геннадій Михайлович Бутенко,
науковий керівник Інституту геронтології:


Клонування людини як індивідуума – злочин. Інша справа – терапевтичне клонування, але ї тут виникають сумніви. У людини, слава Богу, не виходить клонувати людину як індивідуума. На сьогодні це невиправдано навіть з економічної точки зору, ефективність клонування дуже низька – 1 випадок зі ста, а кожна така яйцеклітина коштує дві тисячі доларів. Можливо, якийсь багатій і може собі це дозволити... Поки існують старі можливості продовження роду, клонування буде незаконним та неморальним.
Будь-яка справа в “умілих” руках може слугувати аморальному. Якщо є установка на аморальність, то, щоб не придумували, все можна використати для завдавання шкоди. Так було з усіма відкриттями. Для лікування людей здійснили геніальні відкриття в біології, але знайшлися ті, хто зробив з них зброю. Людина здатна все перетворити на зброю.
Поняття моральності та аморальності не мають відношення до науки, наука займається вивченням закономірностей і зв’язків. А от як використовувати наукові досягнення – це вже від людей залежить, від їх світогляду.

понеділок, 11 лютого 2008 р.

Радіо "плюс" клонування

Немарковане м’ясо та молоко клонованих тварин з США продаватимуть в Арабських Еміратах. Влада країни дозволила це, оскільки Управління по контролю за харчовими продуктами США визнало такі продукти безпечними. Саме Штати є одним з найбільших постачальників м’яса та сиру до Еміратів. Водночас звичайні покупці до клонування ставляться обережно. Наслідки споживання продуктів клонованих тварин до кінця невивчені. Втім і сама технологія поки що задорога для масового використання, хіба що до супермаркетів потраплять м’ясо та молоко нащадків клонованих тварин. Науковці сподіваються, що точне відтворення певного організму, а саме це називають клонуванням, допоможе нагодувати голодних у всьому світі. Клонуватимуть лише найстійкіші та найвитриваліші різновиди тварин і рослин. Крім, недослідженого впливу на здоров’я, противники клонування вважають цей процес втручанням у справи Бога. Найгостріша критика спрямована проти ініціаторів клонування людини.

четвер, 31 січня 2008 р.

Чергова наукова новина. Цього разу - радіо.

Людство може зітхнути з полегшенням – пандемія грипу йому більше не загрожує. Від найстійкіших різновидів вірусу захищатимуть нові протигрипозні ліки. Пенсільванські вчені винайшли новий спосіб боротьби з вірусом грипу типу А.
Цей тип особливо стійкий до традиційних ліків. Вони взаємодіють з елементами вірусу, які постійно мутують. Тому препарати втрачають свої лікувальні якості.
Відтепер протигрипозний засіб вироблятиме антитіла до протеїну М2. Він, на відміну від інших, не видозмінюється. Нові ліки особливо важливі, адже за словами науковців найбільші спалахи грипу, зокрема і пташиного, спричиняє вірус саме типу А.

субота, 26 січня 2008 р.

Як потоваришувати з молоком


Відтепер усі, хто не вживав молоко та молочні продукти через неприємні наслідки, зможуть безболісно насолоджуватися цим напоєм та перестати нервово перевіряти, чи входить молоко до складу чергового кулінарного витвору.
Московські вчені розробили новий препарат для тих, хто не переносить цільного молока. Препарат під назвою Галактозиммістить фермент лактАза, який допомагає впоратися з дією найпідступнішої складової молока –з молочним цукром лактОзою. Саме з перетравленням лактози виникає найбільше проблем.

Приблизно з трирічного віку активність перетравлення цього ферменту у нас знижується, що і викликає розлади травлення після вживання молока чи похідних продуктів. Лікарі називають такий стан гіполактазією.

Якби ми мали відмовитися лише від молока, можливо, проблема не стояла б так гостро. Але сучасні виробники харових продуктів активно використовують проблемну речовину у виробництві кондитерських, і навіть м’ясних виробів, а ще – у кашах та пюре швидкого приготування. Загалом близько 2-4% населення Північно-Східної Європи та майже 90% жителів Азії добре знають про цю проблему. Яка-небудь ковбаса може містити молочного цукру у кілька разів більше за звичайне молоко.

Новинка російських вчених нетоксична і не впливає на роботу інших органів. Галактозимвиробляють з натуральних речовин, він сприяє засвоєнню лактози і вживати його слід одночасно з продуктами, які її містять чи підозрюються у її вмісті. Цей витвір можуть вживати навіть вагітні та схильні до алергії, він не впливає на імунну систему і у затишному темному і сухому місті може зберігатися аж до чотирьох років.

Смачного!


За матеріалами сайту “Информнаука”