Ворог біля воріт

Пласкі безликі літери на коробці – “куріння може викликати захворювання на рак”. Черговий самогубця їх байдуже ігнорує і запалює ще одну цигарку. Хоч бийтесь головою об стінку, але ви нікому нічого не доведете, доки ці безликі літери не набудуть рис близьких людей, і тоді слово “рак” перестане бути далеким.

У цьому вже є навіть щось буденне: назви найстрашніших хвороб давно стали звичними в Україні, занадто часто в нашій країні діагностують туберкульоз чи рак; від них застерігають і попереджують, ними лякають, але все марно. Ми вже загартовані, нас нічим не проймеш.
Допоки самі вчені плутаються у численних теоріях появи раку, людство змушене самостійно шукати, як захистити себе від небезпечної патології. І якщо заглибитися в пошуки канцерогенів, речовин, які різною мірою сприяють появі ракових пухлин, то виявиться, що деякі з них набагато ближчі до нас, аніж ми уявляли. А деякі – не такі страшні, як ми звикли думати. Канцерогени, наприклад, зовсім не завжди результат діяльності людини.

Канцерогени, які нам подарувала природа
Канцерогенні властивості мають речовини, які абсолютно природно входять до складу улюблених нами продуктів. Ось, наприклад, чай, кава та какао. Усі три містять дубільні речовини, а дубільна кислота викликає пухлини печінки у експериментальних тварин та може бути пов’язана з виникненням раку стравоходу у людей.
Саговникові рослини – важливий харчовий ресурс у тропічних регіонах. Людина використовує ці рослини як декоративні, деякі з них мають плоди, з яких виготовляють поширений продукт – саго. Втім, цей самий саговник містить циказин та близькі до нього речовини, які у щурів спричиняють пухлини печінки та нирок.
Ще один збудник раку печінки у щурів, знайшли у чаї з сасафрасу або американського лавру, у кориці, какао, мускатному горіху та деяких інших спеціях та травах.
Канцерогенну дію чорного перцю виявили на лабораторних мишах – в ньому є речовини, які можуть нітруватися (реагувати з речовинами, що містять азот) до потужних канцерогенів.
А приготовлене м’ясо та запечена риба містять гетероциклічні аміни, їх пов’язують з раком шлунку та деякими іншими видами цієї хвороби.
Деякі дослідники стверджують, що людство занадто захопилось зменшенням залишків пестицидів у їжі, як можливого канцерогенного фактору, ігноруючи інші. Наскільки природні рослинні та тваринні канцерогени впливають на ризик раку? Відповідь і до тепер залишається неоднозначною, але за даними Національної Американської Дослідницької Ради вживання занадто калорійної їжі несе більшу канцерогенну загрозу, аніж природні та штучні канцерогени у цій же їжі.

Канцероген як творіння наших рук
Серед інших колосів канцерогенності – іонізуюче випромінювання, але може виявитися, що і цей колос має глиняні ноги.
Основним джерелом іонізуючого випромінювання є природній радіаційний фон, а от всі штучні джерела радіації створюють порівняно малу дію.
Джерело іонізуючого випромінювання для людини і його світова середньорічна доза (міліізіверт): природній фон - 2,4; діагностичні медичні обстеження - 0,3; випробування ядерної зброї в атмосфері - 0,005; інцидент в Чорнобилі - 0,002; продукція ядерної промисловості - 0,001.
Не слід сприймати результати цього дослідження як заклик не опікуватися проблемами екології, але навіть у ситуації з Чорнобилем, вплив аварії на частоту появи раку у дорослих не вивчено і не доведено остаточно. Водночас поряд з нами є інші майже стовідсоткові канцерогени, до яких ми вже настільки звикли, що не звертаємо уваги. За даними Міжнародної агенції з вивчення раку, структури, що з 65-го року діє при Всесвітній організації охорони здоров’я, куріння належить до групи абсолютних канцерогенів – групи №1. І його жертвами ми стаємо набагато частіше, ніж жертвами Чорнобиля.
Куріння займає почесне перше місце серед причин хронічних захворювань, понад 90% усіх випадків раку легень у чоловіків та 78% у жінок – пов’язані з палінням. Більш як 40% всіх захворювань раком гортані, ротової порожнини, стравоходу, сечового міхура також асоціюють з курінням, загалом ця буденна звичка спричиняє 30% всіх онкологічних хвороб.
Зрештою палити чи ні – це самостійний вибір кожної людини. Але свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої. І мене, як людину, яка не палить, найбільше лякає небезпека пасивного куріння. Наприклад, ризик появи раку легень у дружин, що не палять самі, але чиї чоловіки палять, на 20-30% вища за тих, хто не має цього фактору ризику.
Ми вишукуємо канцерогени в етикетках продуктів і у нових косметичних виробах, виїжджаємо відпочивати подалі від загазованих міст та уражених Чорнобилем територій, але:
* нам ліньки займатися спортом (сидячий спосіб життя пов’язують з раком молочної залози, матки та передміхурової залози, а підвищена фізична активність зменшує ризик раку товстої кишки на 60%);
* ми не відмовляємося від чарочки міцненького (у жінок, що вживають алкоголь, ризик раку молочної залози на 30% більше, аніж в тих, що не п’ють, встановлена також залежність пухлин інших органів від доз алкоголю);
* ми з задоволенням їмо калорійну їжу, якщо вона, звичайно, не містить канцерогенів (ожиріння є другою після паління найважливішою причиною смертності не лише від онкозахворювань, але й від цукрового діабету та серцево-судинних хвороб).
Так і виходить, що ми старанно оминаємо одні загрози, не помічаючи інші – набагато серйозніші, але і набагато буденніші. Адже легше відмовитися від продукту, який начебто містить канцероген, аніж змінити свій усталений, хоч і шкідливий, спосіб життя.

Статистичні дані наведені за матеріалом “Онкологические заболевания: факторы риска и профилактика рака” (http://www.spruce.ru/internal/oncology/prophylaxis_01.html)